22 лютого 2010 року

Незаперечним є той факт, що на сьогоднішній день Україна переживає великий дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів. Фахівців із вищою освітою, які прагнуть отримати роботу, предостатньо, а ось кваліфікованого столяра, муляра, кравця, фрезерувальника чи токаря – доводиться днем з вогнем шукати. При високотехнологічних виробничих процесах потрібні фахівці, які б могли якісно виточити ту ж гайку чи перебрати механізм. Час, до всього, вимагає від майстра своєї справи високої кваліфікації й відповідальності.

Незаперечним є і той факт, що престиж професії формується на державному рівні. За всі часи система профтехосвіти трималася виключно на державних плечах: учні були безоплатно й повністю всім забезпечені. Держава турбувалася про свою робітничу опору. А що маємо сьогодні?

Для початку – кілька цифр. Скажімо, в 2003 році в Одеській області у професійно-технічних навчальних закладах навчалося 19456 учнів, а вже станом на 1 січня 2010 року ми маємо 16883 учня. При дефіциті робітничих кадрів простежується зниження кількісного показника. То може при цьому виграємо в іншому?

На виконання завдань, визначених Основними напрямами контрольно-ревізійної роботи на 2009 рік та Планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на І–ІV квартали 2009 року фахівці нашого управління провели ревізії фінансово-господарської діяльності 40 професійно-технічних навчальних закладах, яку вони здійснювали впродовж 2007–2009 років. Контрольними заходами охопили 100% професійно-технічних навчальних закладів – юридичних осіб, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України.

Обсяг охоплених ревізіями фінансових та матеріальних ресурсів склав більше 291,4 млн гривень. Було виявлено порушень, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів у всіх без винятку професійних навчальних закладах на загальну суму понад 4,9 млн гривень.

Також було виявлено втрати фінансових та матеріальних ресурсів внаслідок неефективних управлінських дій в 11 професійно-технічних навчальних закладах на загальну суму 382,61 тис. грн, у тому числі: упущені вигоди – 244,33 тис. грн; непродуктивні (зайві) витрати склали 138,28 тис. гривень.

Крім того, виявлені порушення, які не призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, в 35 закладах на загальну суму 10,2 млн гривень.

Усього за результатами проведених контрольних заходів було встановлено фінансових порушень на загальну суму більше 15,5 млн грн, із яких станом на кінець 2009 року відшкодування склали  8,9 млн гривень.

Для забезпечення повноти усунення фінансових порушень матеріали 18 ревізій передано до прокуратури та ініційовано чотири позови.

Треба відмітити, що чимало порушень, виявлених минулорічними ревізіями, в окремих епізодах повторюють порушення, встановлені за результатами ревізій 2007 року, що, на наше переконання, є ознакою недостатнього фахового рівня працівників фінансових служб закладів профтехосвіти. Як приклад: загальна сума фінансових порушень, які призвели до втрат фінансових ресурсів, зросла на 26,4 відсотка.

Аналіз реального стану фінансування навчальних закладів профтехосвіти довів, що за останні роки практикується бюджетна підтримка лише на покриття видатків по окремих захищених статтях кошторису, як от: на оплату праці, виплату стипендій, на оплату комунальних послуг та (частково) на харчування й обмундирування учнів. По іншим статтям видатків фінансування практично не проводилося.

За період, який підлягав контролю, фінансування на реконструкцію та ремонт гуртожитків професійно-технічних навчальних закладів склало 109 тис. грн (розподіліть ці гроші на 40 гуртожитків, сім із яких вже експлуатуються понад 20 років). На комп'ютеризацію закладів кошти взагалі не виділялись.

Все це призвело, практично, до фізичного та морального зносу техніки, обладнання (в тому числі – комп’ютерної техніки) та устаткування, що значною мірою негативно впливає на рівень підготовки майбутніх фахівців. Зменшується кількість баз практики у зв’язку зі скороченням державного сектору економіки. При цьому чинне законодавство що до вимог із проходження виробничої практики не змінювалося на протязі багатьох років.

Профтехосвіта, налагодженою системою якої ми колись так пишалися, нині потребує серйозної підтримки з боку держави. Якщо й надалі спускати все за плином часу й обставин, то можемо втратити її. А це вже стане серйозною загрозою для економічного відродження держави, стабільність якої тримається на кваліфікованих робочих руках.