21 травня 2010 року

Міжнародний день захисту дітей – це не тільки веселе свято, а й передусім нагадування дорослим про необхідність дотримання прав дітей на гідне життя, турботу про них. Серед численних  акцій та проектів, які проводяться до цього свята, є й такі, що намагаються підтримати талановиту молодь, дають можливість продемонструвати їй свої таланти нам, батькам. Так, у травні з ініціативи ГоловКРУ спільно з Об’єднаною профспілковою організацією у всіх підрозділах органів ДКРС було оголошено конкурс дитячих малюнків на тему: «Я – з родини ревізорів». Як і усі інші, КРУ в Одеській області підтримало проведення цього Конкурсу.

До участі в ньому були запрошені бажаючі діти працівників Управління віком до 12 років. Багато ревізорських дітей, нажаль, залишились за межами конкурсу, тому що просто переросли вказаний вік. Але діти, які змагалися у конкурсі, мали можливість на папері викласти свої бачення навколишнього світу, а також того, чим займаються і ким працюють їх батьки, та розповісти це за допомогою яскравих фарб.

У конкурсі змагалися 39 художніх робіт, що вирізнялися і технікою виконання, і кольоровістю, і оригінальністю ідеї. Чесно кажучи, дуже складно було визначити двох переможців, оскільки всі малюнки – яскраві, насичені дитячим змістом та щирою безпосередністю й відвертістю. Але конкурс є конкурс, тому об’єктивне журі на чолі з начальником Управління Олександром Карабановим підвело підсумки, визначило кращі роботи, які відправили до Києва. Перше місця у І віковій категорії (до 6-ти років) зайняли дві роботи – 2-річного Максимочка Байлука «Весна» та 5-річної Валерії Покатіло «У мами вихідний», перше місце у другій віковій категорії (від 6-ти до 12 років) вирішили віддати малюнку «Робота моєї матусі» 9-річного Олександра Карпова.

Конкурсанти із задоволенням дізналися, що їх роботи будуть експонуватися у ГоловКРУ, а ще кожна дитина отримає Диплом учасника та заохочувальні подарунки.

Раніше ми не мали досвіду проведення подібного заходу, але враження були настільки приємними, що Олександр Вікторович вирішив повернутися до цієї ідеї у наступному році…

І ще одне. Дивлячись на фотографії дітей та переглядаючи малюнки, дуже захотілося подякувати дітям НЕ за те, які вони талановиті, веселі, хороші, слухняні і просто найкращі. А за те, якими вони роблять нас, дорослих. Завдяки їм ми не забуваємо, що теж прийшли з Дитинства. І завдяки їм та для них ми повинні створити умови для того, щоб кожна дитина в Україні росла здоровою і щасливою, мала можливість розвивати свої інтереси та здібності, отримати належну освіту та виховання. І довго та щасливо жити!